До того ж ус ц вигадан кимось знчев я «дженерейшен п», «Aенерац нц» та «поколннях» давно вже задовбали, як колись задовбува
Але повернмося до нашо герон. Тобто до героя. Обкурений обдовбаний вн вештаться якимись вртуальними (ага!) просторами, шукаючи невдомо чого й кого. Усе це на тл тотально антисантар, епатажного пофAзму, асоцальност й якось непереконливо «прутн», видлено в текст курсивом. Чи тягне це на манфест нового поколння? Не думаю. Та й навряд чи Свтлана Повалява ставила перед собою таке завдання. · проза глибоко нтимна (так глибоко, що ця нтимнсть нод ма гнекологчно-проктологчний характер).
Хба що в McDonald s не ходять (чи то в силу якогось химерного кодексу чест, чи то просто вд нестач грошей). Ну, за це спасиб.
Можливо, через те, що ЦЕ суспльство не перехворло дитячими хворобами тод, коли ними хворла решта свту, а в зрлому вц саме дитяч хвороби переносяться найважче? Може бути. В кожному раз почуваюся так, нби хтось безпардонно впхався на мою останню територю. Бо нби що мен залишаться в такому раз? Хба яксь всма забут T.Rex, Cat Stevens, Thin Lizzy чи, не дай Боже, шизанутий John Zorn. Та й то невдомо, чи не пролзли в о н и вже й туди, ц нфантильн жертви Aлобалзму (полткоректност, унсексу), що нби-то сповдують культурн культов релг 40-рчно давност, а сам нахабно безвстидно користаються нтернетом, моблами etc.
З якого дива 18-20-рчн аутсайдери знову слухають Моррсона, Гендркса, Джоплн, не кажучи вже про King Crimson, Creedance Clearwater Revival чи Van Der Graaf Generator? Мало м Eminem Portishead? ¶ чому я, олдовий, крутий прадвнутий, маю вислуховувати сентенц цих малолток про деали сво юност? Не знаю. Можливо, тому, що сторя ма тенденцю повторюватися.
Чим же насправд ця книга? ¶сторя дуже дивного кохання (чи клькох кохань, чи, може тльки х люзй), щедро присмачена наркотичними взями, прикольними сторями з життя марAналв, авторефлексями та не надто вдалими пошуками власного «я». Усе це, повторюся, в психоделчнй атмосфер раннх 60-х з обов язковими посиланнями на Берроуза, Керуака та дещо молодших хнх адептв. «Якого хрна, - питаю я себе, перечитуючи з редакцйного обов язку стоси найновшо лтератури, - ц молод ведуться на заплснявл гпвськ (необтниквськ, постпанквськ тощо) де?»
Питання мови тут надзвичайно важливе ще й тому, що це чи не перша по справжньому вдала спроба передати арAо певно субкультури (в даному випадку наркотично) укранською, хоча «па жизн» вся описана публка (спльнота, тусня) зазвичай росйськомовна. ¶нший приголомшуючий аспект: лричний герой (ах, як доречне тут слово «лричний») - чоловк. Автор, як ви вже здогадалися, - жнка. Як правило, лтературна трансвестя закнчуться неуникним фаско. Практично завжди десь вкрадаться фальш, яка псу всю гру. Та в «Замсть кров» нема н зерна неправди. ¶ це виклика захват. Заворожу. Провоку непотрбну комплментарнсть пдозри в мстифкац. Досьогодн не певен, чи може чоловк проникнути в глибини жночо психки. Але те, що Свтлан Повалявй вдалося осягнути психологю чоловчу, сумнву не пдляга.
Чорнуха? Та вийдть, блн, на вулицю, або ввмкнть телевзор роззуйте нарешт оч. Ще й не таке побачите. ¶ все ж таки, оскльки мамо справу з лтературою, найбльше спротиву викличе, мабуть, лексика, хоч саме в нй ховаться тамниця маг роману.
Де нацональна самосвдомсть, де наша мова солов на й традицйна цнотливсть? Де свтл деали, за як боролися наш дди й батьки (що х ми так успшно погноли у в язницях чи на засланн)?» Ну так дал. Псня вдома. Та вся роня в тому, що я б сам не проти виголосити щось подбне. Куди ж це в бса котиться «бблотека журналу Четвер», а разом з нею й уся укранська лтература (мало би бути навпаки, однак це несуттво)? Знову чорнуха, ненормативна лексика, психоделя зразка раннх 60-х та нше лайно. Можна було б услд за живучим старушком Лемом констатувати: « нема такого свинства, тако бридоти, тако смердючо риганини, яко б не виставлялося на показ, не репродукувалося захоплювалося б нею [ ] Нколи так переконливо й наполегливо, як тепер, не демонстрували нам митц людську ницсть виключно для того, аби викликати шок» (Stanislaw Lem «Sztuka upodlona»). Попри суттву рзницю вку та свтоглядв з автором ц цитати я часто маю подбне враження вд т. зв. «сучасного мистецтва». Однак це жодним чином не стосуться книги Свтлани Поваляво, книги напрочуд свтло, добро, часами навть романтично. Нхто нкого шокувати не збирався. Ненормативна лексика? Як це не дивно, тут вона не лише не рже вухо, а й не впада в око, обминаючи якимось чином ус отоларингчн й офтальмологчн центри. Вона природна й органчна в потоц напвавтентичного напввигаданого сленAу. Можливо, тому мимохть зверташ увагу радше на рзн мил евфемзми, яких теж не браку у цьому лексично перевантаженому текст. Наркомани, торчки, рокери, суцидники та нш почвари? Ну що ж - цього добра ще вистача в нашй молодй держав, це ще не найгрше з того, чого в нй вистача.
Напочатку рч очевидна: бльшсть соцумних новотворв з тавром Просвти, Мнстерства культури, Комбатантв освти та Податково нспекц будуть, вочевидь, праведно обурен й аAресивно невдячн. «Що ж це таке?!» - правдоподбно, вигукнуть вони. - «ПропаAанда наркотикв, сексуально розпущеност й аполтичност!
Чи можна, чи варто, чи не зайве писати щось про нову книгу Свтлани Поваляво - питання в певному сенс риторичне. Бо вже пишу.
«Тнь за серцем» - хороша назва для поганого роману». В нашому випадку мамо, здаться, ситуацю дзеркальну - «Замсть кров», на мою думку, не надто вдала назва для добро книги. Але принаймн да мен можливсть писати оце замсть передмови замсть власне передмови. Тим бльше, що книга справд добра не потребу передмов.
Один з персонажв Набокова, пригадую, говорив щось на кшталт:
ЗАМ¶СТЬ ПЕРЕДМОВИ
book_name: Замсть кров
book_author: Повалява Свтлана
title: Купить книгу "Замсть кров":
Свтлана Повалява
Книга: Замсть кров
Комментариев нет:
Отправить комментарий